Ти, конику-воронику, що ти задумався,
Чи ти, коню, голодненький, чи ти утомився?
«Ні я, пане, голодненький, ні я утомився,
Лишень мене ти сумуєш, що ти зажурився.
І поводи-сь опустив, головоньку звісив,
Волосічко в нелад пало, і шапочку погубив».
Не дивуйся, вороненький, мені, молодому,
День біленький вже померк, темна нічка запала;
Через ліси дороженька до миленькой хати,
Через ліси дороженька, і то не одная,
Дороженька далекая, а ніч темненькая.
Не журися, молоденький ще я...