Павло Мовчан

Дощ

Не дощ, — а кінь.
Гнуздечки брязкотять,
То чалий кінь
Чвалає темним містом
І гречно клонить голову додолу,
То сонний Сон вертає вже додому,
Гнуздечки срібні випустив із рук.
Волочаться…
І тільки: дзвінь та дзвінь, —
Хтось часто так частує тишу.
І зупинився сивий кінь,
Лиш чути — Сон спокійно дише,
Наморений за довгу ніч…

1968
Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.