Анатолій Таран

Дорогий, прекрасний мій народе

Дорогий, прекрасний мій народе,
це найперше і найбільше з див,
що мене міні тисячної вроди
не отверг, мене ти народив.
І нарік великим словом сина.
І віддав усе, що мав єси.
І казав: «Живи, бо ти – людина,
і знання це гордо пронеси».
Як же можна це усе забути,
те, що народився ти, забуть?!
Чи ковток повітря, чи отрути
ти вдихнеш, коли скінчиться путь?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle