Павло Гірник

Дорога додому, сніги по війні

Дорога додому, сніги по війні,
Відлуння, що впало на трави.
Ти йдеш, ти не маєш ні сліз, ні вини,
Народжений, наче заграва.

Означений вітром, як шрам на скалі,
У чорній сорочці на свято,
Із дітьми, яким прокидатись в золі,
З батьками, яким помирати,

З вогнем, який вкотре дарує —
живи,
Покликаний з вічного диму!
Тобі присягались у три голови
Не спати вночі побратими.

Забув, бо забув. Повернувся.
Мовчиш,
Підперши чоло булавою.
…Залізного току іржавий спориш.
Сестра, що лишилась вдовою.

2000

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle