Стережуть мене
твої слова,
стереже мене
твоя журба,
стереже мене
самота твоя
неприкаяна…
Та дотліла
грань —
заяріла
рань:
бережуть мене
твої слова,
береже мене
твоя журба
і жене мене
до людей
яснота твоя
незатаєна.
Стережуть мене
твої слова,
стереже мене
твоя журба,
стереже мене
самота твоя
неприкаяна…
Та дотліла
грань —
заяріла
рань:
бережуть мене
твої слова,
береже мене
твоя журба
і жене мене
до людей
яснота твоя
незатаєна.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »