З Маначинівки 1785 року, жовтня 3-го дня

Хай буде з тобою той мир, що вищий всякого розуму!

Пробач мені, коли чимось скривдив тебе, перебуваючи серед Вас. Ти знаєш, що я дратівливий, але ти знаєш також, що від природи я схильний до людяності і незлобивості, які стверджують людину. Добра, тобто справжня, людина завжди виносить добре із доброго скарбу серця. І все ж більшість моїх друзів такі, що ладні, зі свого боку, дратувати мене, коли я намагаюся попередити будь-які їхні нерозумні вчинки, при цьому вони не зважають на те, що я керувався доброзичливістю, коли це робив. Бо справді, людське серце і розум аж ніяк не можуть бажати зла людям. І я так само, коли роздратований або маю поганий настрій, роблю це, не бажаючи зла. Але ті, хто вважають, що мені не властива лагідність душі, помиляються або виступають проти істини. Бо як ліки не завжди приємні, так і істина часто буває сувора. І немає таких, які б завжди корисне поєднували з приємним...