Для всіх відкритий мій тривожний світ.
Не оселитись закликаю в ньому,
А в гості завітать до того дому,
Де ратно й мирно жив багато літ.
Охоче розділю усе добро моє,
Віддам – кому що буде до вподоби.
Мій світ не схований в бездонні катакомби,
Але коштовності безцінні в ньому є.
Вони із тих скарбниць, що не бере іржа:
То честь людська – з юнацьких років чиста,
Плекана в серці совість комуніста
І красне слово – істини душа.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »