Галина Паламарчук

Десь поруч слова ошиваються

Десь поруч слова ошиваються
і граються, й дражнять мене
то татовим сміхом забутим
то терном в тумані осмути.
То китицею конюшини,
що з воза впаде, коли
насунуться хмари сині
і блисне батіг на воли.
Десь поруч слова незловлені,
слова, що інтимно пахнуть,
тим самим запахом пахнуть,
що й світ, німий, як стіна.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle