Десь отам, знаєте, де переходи,
Де перельоти зі стану у стан, —
Дар благовіщення, тінь позолоти
Впала на звуглені в злості вуста.
Де наші плащики, сірі, як крильця,
Товпляться біля кав’яреньок, де
Шепчуть, що ніби плащем Він накрився
І вже гряде.
Мов полоснули небо чимсь гострим,
Впала до ніг нам квітка з небес.
…Ким би не був ти — заложником, гостем, —
Ти не забутий.
Він знайде тебе.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »