Син великого Сварога, славетний Дажбог-Сонце довгі роки владарював над богами, над людьми і над усім світом. Він був родоначальником русів-українців, першим їхнім князем і незмінним покровителем. Цілі покоління українців гордо йменували себе «Дажбожими внуками» — про що довідуємося із безсмертного «Слова о полку Ігоревім».
Дажбог мав мужнє широке, схоже на сонячне колесо обличчя й русяву бороду.
У правій руці він тримав величезний турячий ріг з вином, а ліва торкалась руків’я дорогого меча, що висів на поясі, — бо Дажбог був богом даючим і караючим.
Колись на нашій землі була величезна рівнина,? ?кінця-краю якій не було видно.? ?Рівнина зеленіла шовковими травами……
Читати далі »
Любилися дівчина з хлопцем. Та дівчина була царського роду, а хлопець з бідної сім’ї. …
Читати далі »
З давніх давен старі люди розказують про створення Землі нашої. Давно то було, у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м’яч.…
Читати далі »
Було це дуже давно. Два королі — польський та угорський — об’єднали свої війська і підступили до стін славного міста Дорогобужа.…
Читати далі »
Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на Сонце.…
Читати далі »