Анатолій Таран

Дай тобі поворожу, циганко

Дай тобі поворожу, циганко,
про твоє невеселе життя,
про твою легковірну обманку,
що ніколи не зна каяття.
По руці ворожити не стану,
зворожу я тобі по очах,
як заплачуть вони без устану
по ночах, при свічах, при сичах.
Як сичі тебе ті запитають,
нагадають про ті солов'ї,
про циганів, які відлітають,
ніби птахи, у теплі краї.
Дай тобі поворожу, циганко,
тільки ти заспокойся, не плач
і свою легковірну обманку
у сльозині ти переінакш.
Може, хай вона піснею буде,
тільки пісня та стане сумна.
Бо такими не знають вас люди,
як зна осінь, як знає весна.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle