Цур, пек! Не слід мене вітати.
Глузують з нас несправжні дати.
Коли ти, звідки і чия ти —
Не знає метрика твоя.
Тут двійників твоїх тьма-тьмуща,
Тут істина — кавова гуща.
Душа ж одна — й вона немруща,
Й неспинна часу течія.
Смішні умовності й прив’язки,
І шори, і серйозні маски,
І гвалт, і гвалт навкруг розв’язки!
…Спинись і трішки пожурись.
І помахай мені рукою:
я стала вільною, легкою,
я лиш змінилась і такою
уже не раз була колись…
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »