Галина Паламарчук

Цур, пек!

Цур, пек! Не слід мене вітати.
Глузують з нас несправжні дати.
Коли ти, звідки і чия ти —
Не знає метрика твоя.

Тут двійників твоїх тьма-тьмуща,
Тут істина — кавова гуща.
Душа ж одна — й вона немруща,
Й неспинна часу течія.

Смішні умовності й прив’язки,
І шори, і серйозні маски,
І гвалт, і гвалт навкруг розв’язки!
…Спинись і трішки пожурись.

І помахай мені рукою:
я стала вільною, легкою,
я лиш змінилась і такою
уже не раз була колись…