Чи й досі віриш в те, що слово віще —
не голос вопіющого в пустелі?..
Збезчещене єврейське кладовище,
а поруч — смітники і каруселі.
Ну що ж, кружляй, народе,— ти вже ситий!
Он райдуга — далеко до потопу.
Пасуться кози на могильних плитах
у центрі провінційної Європи.
І “дим вітчизни” стелиться габою
з шашличної, що діє по сусідству…
І вже ані розкаяння, ні болю,
ані Мойсея — вивести їх звідси.
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »