Павло Гірник

Часу немає. Потекли

Часу немає. Потекли
Дими із чорного кадила,
І сіра паморозь імли
Лягла на випалені крила.

Не озираючись іди
Понад урочисті безодні.
Які гіркі твої меди!
Які самотні і холодні

І сміх, і плач, і гнів, і жар…
Що ж, помолися на дорогу
Тому, хто дав тобі цей дар
І покарав тебе за нього.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle