Чайник кричить,— на дорогу...
Переливається спів...
В серці тоненька тривога,
може, тривога віків?!.
Чайник кричить,— на дорогу...
Може, одріза возьму:
в бурю — на чорта і Бога
знову простелеться путь...
В небі — червінці, червінці...
і на базарі — вони...
Вже перелився за вінця
гнів мій до болю ясний...
Чайник кричить,— на дорогу...
Переливається спів...
В серці солодка тривога,
може, тривога віків?..
Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй…
Читати далі »
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання…
Читати далі »
Може, ми й не друзі. На твоє «Прощай...» нахилився в тузі, облітає гай…
Читати далі »
Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє, що в очах твоїх сонце цвіте, мою душу голубить і гріє…
Читати далі »
Од трамваїв синє-синє місто, золоті од ліхтарів сніги. Хто прийшов із геніяльним хистом і зробив це розчерком руки…
Читати далі »