Сергій Жадан

Це просто день, що врубується в простір…

Це просто день, що врубується в простір.
Це просто день — весь твій, мов “аусвайс”.
Це під оркестру скрип невдалий зростом
танцює бомж подібне щось на вальс.

Брудні платформи, потяги і пиво,
і привокзальний збуджений майдан,
де в електричках гамірним напливом
зника чергова доза громадян.

Де доокола на дахах похилих
шумливо-гучно всілися граки —
трибуною втамовують як хмільно
танцює Харків — місто байстрюків.

Це просто день, що розчинився в зливі.
Був просто день за смугами дощів.
І голуби — сполохані й лякливі —
блакитні душі вмерлих тут бомжів.

1993.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Сергій Жадан»