Царі небесні і земні,
і ти, вигнанцю, поміж ними
в своїй земній самотині,
з своїми болями земними.

Куди несеш ти цей вогонь:
на ясні зорі, тихі води?
Ти — безіменний, ти — ізгой
у царстві вічної свободи.

Твої кайдани — на тобі.
Твої чуття сильніші смерті.
Архангел грає на трубі —
встають, в курганах розпростерті.

А ти торкаєш срібну креш,
і меч здіймаєш на чужинців,
і душу стомлену несеш,
як той вогонь в очеретинці.