*
Вода велика і м’яка,
як коров’яче вим’я.
Одбиваєшся од неї —
силоміць поїть
дзюрками небуття.
*
До мене пробиваються
гості з-за хмар.
Уже під дверима стоять,
а я ніяк не розберуся
з цими замками.
*
Там, де ми вчора любилися,
повикручувані суглоби
бур’янів і сліди від ратиць.
*
Ходять цибаті квіти
по палісадниках:
надворі час віддавання,
а не позик.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »