Платон Воронько

Бредуть вербички в глибокості

Бредуть вербички в глибокості,
В блакить ріки.
В родини риб спішать у гості
Явірники.

І лугові дуби юрбою,
Шумні, хмільні,
Ведуть калину за собою
По мілині:

– Ходімо з нами, юнко мила!
Не бійсь, мала! –
Довкіл весна зеленокрила,
Розмай тепла.

Вона й мене бере за душу
Коло Дніпра:
– Скресай, біжи! А я не рушу:
Крута гора.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle