Надія Кир’ян

Боюся слів

Боюся слів, красивих, та нещирих,
Мов лагідності приспаного звіра.
Боюсь, коли клянуться у любові
За ситий хліб, за дачі пречудові
Чи просто в захваті —
лиш від свого портрета
І благородства, і авторитету…
Що ж, свій народ „любити” знову модно,
І вигідно, і благородно…
Та жаль, як від „любові” та „свободи”
Вже скоро не залишиться народу.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle