Галина Паламарчук

Блищить осокір і грає

Блищить осокір і грає,
як юний, на тлі небес.
Пейзаж цього дивного краю
Безсмертний, бо й край вже щез.

Блищить і лепече листя,
Лепече і день, і ніч.
І тепла дорога плямиста
Вся з сумнівів і протиріч.

В останні хвилини шалені
Незримої битви — куди
Несеш ти себе у жмені,
Неначе ковток води?

Чия тебе суш ненаситна
Отут підімне чобітьми —
Чи світлого лицаря Світла
Чи темного пана Пітьми?

До Пекла жбурне — чи до Раю,
Чи в глину втовче, як у лід?
Блищить осокір і грає.
І не злічити літ.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle