Галина Паламарчук

Блищить осокір і грає

Блищить осокір і грає,
як юний, на тлі небес.
Пейзаж цього дивного краю
Безсмертний, бо й край вже щез.

Блищить і лепече листя,
Лепече і день, і ніч.
І тепла дорога плямиста
Вся з сумнівів і протиріч.

В останні хвилини шалені
Незримої битви — куди
Несеш ти себе у жмені,
Неначе ковток води?

Чия тебе суш ненаситна
Отут підімне чобітьми —
Чи світлого лицаря Світла
Чи темного пана Пітьми?

До Пекла жбурне — чи до Раю,
Чи в глину втовче, як у лід?
Блищить осокір і грає.
І не злічити літ.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle