Марта Тарнавська

Білокорі берези на тихій розмові із кленом

Білокорі берези на тихій розмові із кленом:
я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову!
Дуб листи мені пише, а я їх збираю і знову,
хоч милуюся ними, читати їх я — неписьменна.

Дерева, мої любі, що скажете ви про людину,
що, мов циркуль, накреслює світ із собою у центрі?
Скільки вас полягло — щонайкращих землі монументів —
задля примхи проґресу, що часто веде у руїну…

198-?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»