Вечір був, та ще не смеркло.
Край дороги паслись коні.
Проїздили Білу Церкву —
їли яблука червоні.
Світ стояв такий прозорий,
Аж зітхали луки сині!
Золотим світились гори —
В серці світло те й понині.
Вечір був, та ще не смеркло.
Край дороги паслись коні.
Проїздили Білу Церкву —
їли яблука червоні.
Світ стояв такий прозорий,
Аж зітхали луки сині!
Золотим світились гори —
В серці світло те й понині.
То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих…
Читати далі »
Коров’як на могилі і тирса. Над могилою небо як дзвін. Щирим золотом степ цей світився, Казанами і чашами цвів…
Читати далі »
Неначе йду, а ти за мною вслід — Бігом, бігом, спіткнулася, упала!.. А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на Купала…
Читати далі »
Піла скрипка, гикав бубон, Сонцем квітла флейта. Сакс надутий товстогубе Ледь за ними плентав…
Читати далі »
Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу…
Читати далі »