Марта Тарнавська

Бібліотекарка

У суботній ясний ранок
я дівчину зустрів:
зупинилася неждано,
сказала кілька слів:

“Ах, яке чудове небо!
Що чувати там у тебе?
В бібліотеку мені треба
щоб ти мене провів.”

Падав дощ в суботу вранці,
не знав я, чи іти,
щоб коханій Маріянці
лектуру віднести.

Жду, і повна в мене тека.
Чую голос десь далеко:
“Я іду у бібліотеку —
ходи зі мною й ти!”

І навесну, і під осінь
ми разом знов і знов.
Зустрічаємось, і досі
шаліє в жилах кров.

Як стає на серці жарко —
всі книжки несем до парку:
тут моя бібліотекáрка
читає про любов.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»