Іван Драч

Балада про хула-хуп

Лечу крізь дів огненнобрових,
Крізь парасолі і гриби,
Крізь стоси пляжників дубових,
Крізь вир розлогої плавби.

Задихано, засмагло, дзвінко,
Завмер на клаптику вогню:
В незаймано струнку легінку
Пахучим поглядом бриню.

Вона тут синьооко сіє
Блакитні блискавки з-під вій,
їй так тривожно, ніжно-ніяково,
І божевільно-славно їй.

Обвила смужечка багряна
Волосся буйно-чорний сніп,
Обруч літа навколо стану,
Мов алюмінієвий німб.

І стегон зманливим полоном
В полон палаючий веде,
А тіло грає чистим тоном
І гроном золотих грудей.

А небо в завидках лягає
На теплі крила обруча...
Вона зупиниться негайно,
Проллється сміхом з-за плеча.

Я їй солоні губи витру,
Обруч на пару несучи.
І втомлена бджола од вітру
Спочине в неї на плечі.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle