В селі у господаря жили два пси. Довелося якось повз ворота проїздити незнайомцеві. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловік не зник з очей, і повернувся до двору.
— Що ти з цього маєш? — спитав другий.
— У всякому разі не так нудно,— відповів той.
— Але ж не всі переїжджі,— сказав розумний,— такі, щоб їх мати за ворога нашого господаря. Коли б так, то і я б служби своєї не занедбав, гавкав, хоч іще з минулої ночі мене непокоїть пошкоджена вовчими зубами нога. Собакою бути — це річ непогана, а от даремне брехати на кожного — зле.

Сила: Розумний чоловік знає, що ганити, а дурний базікає без пуття.