Борис Мозолевський

Арабатська стрілка

На Арабатській Стрілці коні
Поважно йшли окрай води.
І ружі — білі і червоні —
Кивали нам із лободи.

Хіба із пам’яті зітреться
Дорога та через піски,
Сиваська сіль, стара фортеця
І дотик Вашої руки?

І Ваша мова щирозлота,
І це предивне відчуття,
Що ти і світ — одна істота
І, може, в цьому й суть буття?

Згасала смуга вечорова.
Поволі танув профіль Ваш.
Дві ружі — біла і червона —
Дивились мовчки у Сиваш.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle