Василь Стефаник

Амбіції

Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь
мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну.
Вбирайся, як дівчина раненько вбираєся; як виходить до милого, ще й так
вбирайся. Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що
найбільшого дуба коле і палить. Плач, як ті міліони плачуть, що тінею ходять по
світі. Всякай у невинні душі, як каплина роси у чорну землю всякає. Біжи, як
нам'єтності мої, що їх більше батогів жене, як сонце проміння має, біжи та лови
чужі нам'єтності та сплітайся з ними. Як знеможеш, то сядь на вербу та дивися на
спокійний став.
Така будь, моя бесідо!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Василь Стефаник»