Павло Гірник

Але як воно так, як безмежно

Але як воно так, як безмежно

і як воно місячно,

Коли ходить туман, наче злодій,

але не краде,

Коли в лігва вовків позбігалися

стежечки лисячі,

А нема ні вовків, ні лисиць і

не буде ні тут, ані де.

І стоїш напівмертвий,

напівнеживий, напівсивий,

І немає сваволі, і воля

тобі не така,

І вертається в білому та,

яка щойно косила,

Привітається і запитає,

чи маєш бруска.

І присяде на мить,

і закурить цигарку

міцнющу,

Відпочине і знову повільно

повз тебе піде.

А минулося — і нагадаєш

про віще і суще.

І брусок покладеш ані там,

ані тут, ані де.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle