Я такий же, як знак розділовий,
і відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я —
зразу стану потрібним і я.
Я такий же, як знак розділовий,
і відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я —
зразу стану потрібним і я.
— Любі діти, хто з вас тему візьме, — каже вчитель, — тема не важка: розказати про неологізми на занятті мовного гуртка…
Читати далі »
А мова не корилася царю — ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав її у пазуристі лапи…
Читати далі »
А відгадайте-но: що я таке? Всі хочуть, як народиться дитина, щоб я було красиве і дзвінке, бо носить все життя мене людина…
Читати далі »
У нім — три літери, та ба — іде на ньому молотьба. А прочитай з кінця — і вмить почне тобі мишей ловить…
Читати далі »
Що не мова — чудо, диво. Чув, наприклад, ти оці назви — як звучать красиво білоруські місяці…
Читати далі »